Ці загадкові псеудати

Моє зацікавлення міжвидовими гібридами псеудатами (Iris x pseudata) почалося в 2015 році після віртуального знайомства з ними на одному із американських сайтів. Раніше ніколи не бачила їх у відкритому ґрунті і не мала жодного уявлення чи будуть вони рости та квітувати в наших умовах. Тоді несподівано виявилося, що знайти їх доволі складно як в Україні, так і за її межами. І не тому, що вони примхливі чи вибагливі, просто з’явилися ці гібриди відносно недавно і тільки починають свій шлях у наші колекції. Що ж це за рослини і чому так рідко зустрічаються у наших садах?

Історія гібридизації
Складно визначити кому першому прийшла в голову думка схрестити ірис болотяний з ірисом японським, але причини, що спонукали гібридизаторів взятися за цю роботу, видаються цілком логічними, про це буде далі. Піонерами в цьому напрямку є японські гібридизатори, до них пізніше долучилися американські та англійські ірисівники. Та спочатку кілька слівпро два класи ірисів, схрещування яких привело до появи таких незвичайних гібридів.
Ірис болотяний(I. рseudacorus) не випадково став об’єктом міжвидової гібридизації. Він невибагливий, легкий у вирощуванні, вологолюбний, хоча добре росте і в умовах нестачі вологи. Висота 100-150 см, рідко до 200 см, довжина листків до 80 см, на квітконосах формується багато квіток, інколи більше двох десятків. В деяких регіонах його заборонено вирощувати через високу інвазивність, яка зумовлена швидким поширенням насіння водним способом, але в умовах звичайної клумби неконтрольоване його розмноження не спостерігається, тому ірис болотяний не становить жодної небезпеки для довкілля. Диплоїд, набір хромосом 2n=34.
Ірис мечевидний, його ще називають японським (I. ensata) має нетипову форму квітки, яка вражає своєю декоративністю. Рослини висотою 60-90 см, листки мечоподібної форми з чітко вираженою центральною жилкою. Квіти три- або шестифолові діаметром до 25 см, пелюстки сучасних сортів розміщені в горизонтальній площині. Вологолюбні, в природі ростуть на заливних луках, під час квітування потребують рясного поливу, але в період спокою надмірне зволоження їм протипоказане. Кальцефоби, тому категорично не рекомендується висаджувати їх на тих ділянках, де раніше проводилося вапнування ґрунту. Стійкі до хвороб та шкідників, але доволі вимогливі до умов вирощування, тому не часто зустрічаються в наших колекціях. Диплоїди, набір хромосом 2n=24.
Схрещуючи рослини цих двох видів гібридизатори намагалися поєднати їх найкращі ознаки - форму квітки та елегантність японських ірисів з невибагливістю та багатоквітковістю ірисів болотяних. І ще одна причина – прагнення отримати японські іриси із жовтим забарвленням квітки. Серед найрізноманітніших відтінків і кольорів квітки I. ensata жовтий колір пелюсток, такий поширений серед всіх класів ірисів, чомусь не зустрічається.

Спроби схрестити ці два види ірисів довго не давали результатів. Схрещування проводились в обох напрямках. За повідомленням японського гібридизатора Tomino (1963) схрещування I. рseudacorus х I. ensata були результативними у 40% випадків, зворотнє схрещування Iris ensata х I. рseudacorus давало результати тільки в 14% випадків, тому від такої схеми відмовились. Згодом інший автор Мототеру Камо (Mototeru Kamo) повідомив, що результативними були тільки ті схрещування, де материнською рослиною був ірис болотяний. Сіянці, отримані з такого насіння, мали переважно жовту квітку, яка за формою нагадувала японський ірис, і не дуже привабливе жовто-зелене листя. Саме цьому гібридизатору вдалося вперше отримати гібридні сіянці з майже білою квіткою та голубим сигналом, жовто-коричневий біколор та сіянець із кремовою квіткою з лавандовим жилкуванням. На жаль, вегетативні характеристики цих культиварів не дуже вражали, тому гібриди так і не були інтродуковані.

Перший культивар, який згодом був зареєстрований та інтродукований, з’явився в 1962 році у японського гібридизатора Шінносукі Осугі (Shinnosuki Osugi). Культивар отримав назву Aichi No Kagayaki. Його блідо-жовті квіти мали на фолах темно-жовтий сигнал і коричневе штрихування. Сорт зареєстрували в 1993 році. Другий зареєстрований гібрид Kimboshi з’явився тільки в 1971 році у гібридизатора Hisaharu Ueki. Обидва вищезгадані культивари мали форму квітки японського ірису, не дуже привабливе жовто-зелене листя і, на жаль, були стерильними. І тільки в 1988 році англійський гібридизатор Джон Елліс (John Ellis) реєструє сорт Chance Beauty, який виявився анеуплоїдом. Каріотип цього сорту включає два хромосомні набори I. рseudacorus і один хромосомний набір I. ensata – 17+17+12. Дивно, що з таким набором ірис виявився фертильним, адже анеуплоїди зазвичай є стерильними. Втім, отримані з такого насіння сіянці за фенотипом дуже нагадують ірис болотяний, тому їх можна використовувати тільки для подальшого схрещування із ірисом японським.

Попри те, що робота по створенню псеудат велася досить активно, на початок 90-х років ХХ ст., тобто майже за тридцять років роботи, кількість зареєстрованих сортів обчислювалася одиницями. Не густо.

У 1993 році свою програму по створенню псеудат відкриває японський гібридизатор Хіроші Шімізу (Hiroshi Shimizu). Починається наступний, більш результативний етап. Перші два роки пішли на збір насіння, посів і відбір клонів ірису болотяного. Насіння гібридизатор отримував з Британської Спілки Ірису (British Iris Society) і Північно-Американської Спілки Неборідкових Ірисів (SIGNA). В 1996 році Hiroshi Shimizu запилює отримані культивари сумішшю пилку ірису японського. Було зроблено майже 100(!) запилень I. рseudacorus х I. ensata і в результаті відібрано один материнський культивар ірису болотяного, у якого добре формувалися насіннєві коробочки та утворювалося якісне насіння. Цей ірис отримав назву Gublin і був зареєстрований в 1999 році. Культивар має 35 хромосом, при такому наборі рослина також мала би бути стерильною, але інколи трапляються дива - Gubijin виявився фертильним.

Від запилення Gubijin сумішшю пилку різноманітних сортів ірисів японських було отримано 1200 насінин. З цього насіння виросло 300 сіянців, а вже серед них було відібрано 20 культиварів різноманітних забарвлень (білі, жовті, кремові, фіолетові, лавандові) із жовтим сигналом на фолах і фіолетовим ореолом навколо нього. Хіроші Шімізу назвав ці гібриди Eye Shadow Iris - «іриси тіней для повік». Станом на лютий 2020 року гібридизатор зареєстрував 26 сортів псеудат, всі вони походять від схрещування GUBIJIN x I.ensata. Вони стерильні і непридатні для гібридизації, але оригінатор вважає, що GUBIJIN ще не вичерпав свого потенціалу як материнська рослина для подальшої гібридизації. Можна припустити, що Хіроші Шімізу пощастило з вибором материнської рослини, як колись Грегору Менделю поталанило з вибором гороху для своїх дослідів. Але якщо взяти до уваги те, скільки запилень проведено і скільки на це пішло сили й часу, то це не тільки удача, це ще результат наполегливої і титанічої праці. За видатні заслуги в галузі гібридизації ірисів у 2006 році Американська Спілка Ірису відзначила Хіроші Шімізу почесною нагородою «Hybridizer Award», а у 2016 році він очолив Японську Спілку Ірису.

Перспектива
Більшість псеудат мають 29 хромосом, по одному гаплоїдному набору від болотяного (17 хромосом) і японського (12 хромосом) ірисів. Всі 29-хромосомні гібриди стерильні. Зараз ведуться роботи по створенню тетраплоїдних псеудат, які матимуть 58 хромосом (по два набори від болотяного і японського ірисів). І є вже перші успіхи у цьому напрямку – тетраплоїдний сорт Ohayo Gozaimasu (Ackerman, 2003) має не тільки високі декоративні якості, він, як і очікувалося, виявися фертильним і зараз активно використовується в гібридизаційних програмах. Далі буде.

Морфологія і агротехніка псеудат
Висота рослини 75 – 115 см, квітконоси галузисті, 3-4 гілки, на яких поступово відкриваються від 10 до 16 квіток. Тривалість цвітіння однієї рослини може тривати 3-4 тижні. Псеудатам підходить будь-який ґрунт, але краще якщо це буде кислий субстрат, збагачений компостом. Добре ростуть в умовах підвищеної вологості, навіть у воді, але й при звичайних для ірисів умовах вони гарно розмножуються і квітують.

На одному місці ці рослини можуть рости 3-4 роки, пересаджувати їх бажано рано навесні або восени.Глибина посадки не менше 5 см, перші два тижні їх потрібно регулярно поливати. Місце посадки має бути сонячне, бажано, щоб псеудати освітлювались не менше 6 годин на добу. Для пригнічення росту бур’янів і збереження вологи можна використовувати мульчу.Рано навесні і після квітування рекомендується вносити універсальне добриво NPK (10:10:10).

Псеудати добре ростуть в 4-9 кліматичних зонах, отже, вони можуть рости по всій території України. В засушливий період їх бажано поливати, але потреба у воді не така критична, як, скажімо, у ірисів японських. За кілька років спостережень за цими ірисами я не помітила, щоб вони вражалися шкідниками чи якимись хворобами. Рослини мають гарний декоративний вигляд весь сезон, тому їх можна сміливо використовувати в садових композиціях, групових або одиночних посадках, на задньому плані в альпінарії чи на березі водойми. Не сумніваюся, що незабаром псеудати з’являться не тільки в колекціях поціновувачів екзотичних видових ірисів. Їхній шлях у наші сади тільки починається.

Ірина Лукава
(Стаття була опублікована в щорічному бюлетені Української Спілки Ірису "Український ірис", 2020 рік.)

Chance Beauty ( Ellis 1988),  SPEC-X (Pseudata)

'Tsukiyono' (Hiroshi Shimizu by Carol Warner, R. 2005). SPEC-X (Pseudata)