Диплоїдні і тетраплоїдні лілійники, чи є відмінності?

Є. Але спершу інтенсивний курс хромосомної теорії спадковості Томаса Моргана. Хто не бажає забивати собі голову генетичними термінами, відразу переходьте до наступного абзацу. Отже, живі організми складаються з клітин, в клітині є ядро, в ядрі є хромосоми, хромосоми є носіями генів. Кількість хромосом в нестатевих клітинах називають каріотипом і цей показний стабільний для кожного виду. В статевих клітинах є одинарний (гаплоїдний) набір хромосом n, у всіх інших (нестатевих) клітинах є подвійний (диплоїдний) набір хромосом 2n. Людина і всі тварини - диплоїдні організми, збільшення або зменшення кількості хромосом спричиняють загибель або важкі вади. У рослин картина дещо інша, в них часто зустрічається поліплоїдія, при якій кількість хромосом збільшується кратно гаплоїдному набору (3n, 4n, 5n, 6n), найчастіше це тетраплоїди 4n, рідше гексаплоїди 6n.
Тепер повернемось до лілійників. Вони бувають диплоїдними (Dip, 2n=22) і тетраплоїдними (Tet, 4n=44), тобто остані мають чотири набори по 11 хромосом. Інколи зустрічаються стерильні триплоїди 3n, але таких культиварів мало.

Які між ними відміності?
Тетраплоїди мають більші квіти з насиченими кольорами і щільною субстанцією, міцні квітконоси, потужні розетки, такі сорти швидше розмножуються. В коробочках тетраплоїдів утворюються великі насінини, але їх зазвичай мало. Сучасні сорти з широкими гофрованими облямівками, акулячими зубами - це переважно тетраплоїди. Вважається, що тетраплоїди мають ширшу кольорову гаму, це зрозуміло, адже рекомбінація генів в 44 хромосомах дасть більшу різноманітність, ніж в 22 хромосомах диплоїдів.
Але є кілька але.
Але диплоїди, як на мене, більш витончені і граціозні, не настільки метеозалежні, як тетраплоїди, зниження температури, дощі чи спека не так відчутно впливають на якість квітки, як це відбувається у тетраплоїдів. За моїми спостереженнями у них рідше зустрічається плямистість. Насіння у диплоїдів дрібне, але в коробочці може утворитися кілька десятків насінин, тому гібридизаційна робота з такими рослинами більш ефективна. Спайдери, махрові сорти, блакитні вічка і дивні узори - все це переважно диплоїдні лілійники. Зрештою, так звані бородаті (чи борідкові?) лілійники - це також диплоїди.
І ще одна важлива деталь - у більшості каталогів диплоїдні лілійники значно дешевші.

Плоїдність потрібно враховувати при гібридизаційній роботі - диплоїди схрещуються з диплоїдами, тетраплоїди з тетраплоїдами. Є невелика вірогідність отримати стерильні триплоїдні гібриди від схрещування диплоїдів з тетраплоїдами, причому материнським організмом мають бути саме диплоїди: (2n + 4n) : 2 = 3n.

Плоїдність обовʼязково вказується при реєстрації лілійника і мусить бути в описі сорту - Dip або Tet. Якщо ж назва сорту втрачена, але важливо визначити його плоїдність, то потрібно схрестити його з диплоїдним і тетраплоїдним сортами і вже за результатом робити висновки.

То які лілійники кращі - диплоїдні чи тетраплоїдні? А що смачніше - морозиво чи ковбаса? Що краще пити - запашну каву чи гарне вино? Отож-бо. Диплоїди не кращі і не гірші, вони інші.

На світлинах невеличка частина моїх диплоїдних сортів і сіянців.